Якщо росія піде цим шляхом, ключовою метою не обов'язково буде захоплення самих міст, а контроль над транспортними вузлами та перехрестями, що буде достатньо для паралізування руху резервів, переривання зв'язку з Литвою та Сувальським коридором і змушення НАТО до поспішних і нескоординованих дій.
Більше того, з огляду на досвід росії у війні проти України, особливо в перші місяці, ймовірно, буде широко застосовуватися електронна війна (ЕW) та камуфляж, включаючи мобільні групи, що діють без єдиної лінії фронту. В таких умовах можлива тимчасова втрата командування та контролю в латвійському секторі НАТО, а також розрив між політичними рішеннями та оперативною реальністю. Це створює вікно для проєктування сили — просування до Тукумса, часткової блокади Риги і, можливо, імітації підготовки до амфібійного десанту вздовж узбережжя. З інформаційної та психологічної точки зору це буде не менш руйнівним, ніж повномасштабна окупація.
Виходячи з досвіду війни проти України, зокрема з провалу російських широкомасштабних наступальних операцій в умовах насиченого ISTAR (intelligence, surveillance, target acquisition, and reconnaissance = розвідка, спостереження, виявлення цілей і розвідка), можна припустити, що на цьому етапі не буде класичної щільної наступальної формації. Натомість буде застосована модель «пульсуючого наступу», в якій мобільні передові загони проникають глибоко в територію, діючи поза щільними логістичними рамками, але маючи потужну артилерійську підтримку на тактичному рівні.
Це вже було застосовано в 2022–2023 роках в Україні, особливо під час наступу в Запорізькій області, коли були розгорнуті штурмові роти, а потім проведено логістичне розширення вздовж вузького коридору, не чекаючи повної стабілізації флангів. В разі наступу на Латвію це передбачатиме захоплення або блокування ключових транспортних вузлів, зокрема Єлгави, Тукумса і, можливо, Вентспілса, з мінімальними операціями з очищення території та лише цілеспрямованим контролем за комунікаціями.
Головною метою буде не класичний територіальний контроль, а оперативні та політичні ефекти, розкол країни та ізоляція Риги. Росія може тоді висунути ультиматум: припинення вогню і визнання «нового статусу-кво» в обмін на відкриття гуманітарного коридору і припинення подальшої мобілізації в країнах Балтії.
В поєднанні з масовою кампанією РЕ — перериванням мобільного зв'язку, придушенням GPS і дезінформацією про нібито масову втечу уряду та присутністю «мирних представників» на місці подій, росія, імовірно, прагне створити атмосферу часткового колапсу державної вертикалі влади в Латвії. Це повторить не тільки український сценарій лютого 2022 року, але й елементи моделі реактивного тиску, яку росія використовувала в «придністров’ї», «південній осетії» та Криму — не забираючи все, а відрізаючи, залякуючи та пропонуючи «домовлений вихід» із «глухого кута», який сама створила»
Ремарка АТО те, про що не написали партнери.
Насправді росія не готує удар по Латвії. Вона готує удар з Латвії.
Маячня? Не зовсім. Бо насправді ця інфраструктура не для наступу на НАТО, а для симуляції загрози із заходу, вглиб самої росії. Зараз поясню чому
В рф немає самогубців серед кремлівських пенсіонерів, вони не збираються воювати з НАТО. Саме тому вони готують інверсивне «22 червня», тільки в зворотному напрямку.
Росіяни хочуть не нападати, а бути атакованими.
Прихована мобілізація біля кордонів Латвії потрібна не для вторгнення, а для провокації удару по собі, щоб потім оголосити «вітчизняну війну номер два» і списати поразку в Україні на «Захід розв'язав нову війну».
Північнокорейська зброя і «мальви» — приманка, на яку НАТО має клюнути, щоб потім росія могла застосувати сили та засоби на своїй же території + «дійти до Берліна» (до Риги)
Не збирається росія нападати сама на державу-члена НАТО, це абсурдно, з точки зору семантичної війни
Атака під фальшивим прапором в цьому сценарії ніяка божевільна ідея, а цілком логічний хід. Агресор завжди «захищається», він ніколи не іде окуповувати чужі території. В імперській логіці винна в тому, шо на неї напали, завжди жертва
Якщо росія піде цим шляхом, ключовою метою не обов'язково буде захоплення самих міст, а контроль над транспортними вузлами та перехрестями, що буде достатньо для паралізування руху резервів, переривання зв'язку з Литвою та Сувальським коридором і змушення НАТО до поспішних і нескоординованих дій.
Більше того, з огляду на досвід росії у війні проти України, особливо в перші місяці, ймовірно, буде широко застосовуватися електронна війна (ЕW) та камуфляж, включаючи мобільні групи, що діють без єдиної лінії фронту. В таких умовах можлива тимчасова втрата командування та контролю в латвійському секторі НАТО, а також розрив між політичними рішеннями та оперативною реальністю. Це створює вікно для проєктування сили — просування до Тукумса, часткової блокади Риги і, можливо, імітації підготовки до амфібійного десанту вздовж узбережжя. З інформаційної та психологічної точки зору це буде не менш руйнівним, ніж повномасштабна окупація.
Виходячи з досвіду війни проти України, зокрема з провалу російських широкомасштабних наступальних операцій в умовах насиченого ISTAR (intelligence, surveillance, target acquisition, and reconnaissance = розвідка, спостереження, виявлення цілей і розвідка), можна припустити, що на цьому етапі не буде класичної щільної наступальної формації. Натомість буде застосована модель «пульсуючого наступу», в якій мобільні передові загони проникають глибоко в територію, діючи поза щільними логістичними рамками, але маючи потужну артилерійську підтримку на тактичному рівні.
Це вже було застосовано в 2022–2023 роках в Україні, особливо під час наступу в Запорізькій області, коли були розгорнуті штурмові роти, а потім проведено логістичне розширення вздовж вузького коридору, не чекаючи повної стабілізації флангів. В разі наступу на Латвію це передбачатиме захоплення або блокування ключових транспортних вузлів, зокрема Єлгави, Тукумса і, можливо, Вентспілса, з мінімальними операціями з очищення території та лише цілеспрямованим контролем за комунікаціями.
Головною метою буде не класичний територіальний контроль, а оперативні та політичні ефекти, розкол країни та ізоляція Риги. Росія може тоді висунути ультиматум: припинення вогню і визнання «нового статусу-кво» в обмін на відкриття гуманітарного коридору і припинення подальшої мобілізації в країнах Балтії.
В поєднанні з масовою кампанією РЕ — перериванням мобільного зв'язку, придушенням GPS і дезінформацією про нібито масову втечу уряду та присутністю «мирних представників» на місці подій, росія, імовірно, прагне створити атмосферу часткового колапсу державної вертикалі влади в Латвії. Це повторить не тільки український сценарій лютого 2022 року, але й елементи моделі реактивного тиску, яку росія використовувала в «придністров’ї», «південній осетії» та Криму — не забираючи все, а відрізаючи, залякуючи та пропонуючи «домовлений вихід» із «глухого кута», який сама створила»
Ремарка АТО те, про що не написали партнери.
Насправді росія не готує удар по Латвії. Вона готує удар з Латвії.
Маячня? Не зовсім. Бо насправді ця інфраструктура не для наступу на НАТО, а для симуляції загрози із заходу, вглиб самої росії. Зараз поясню чому
В рф немає самогубців серед кремлівських пенсіонерів, вони не збираються воювати з НАТО. Саме тому вони готують інверсивне «22 червня», тільки в зворотному напрямку.
Росіяни хочуть не нападати, а бути атакованими.
Прихована мобілізація біля кордонів Латвії потрібна не для вторгнення, а для провокації удару по собі, щоб потім оголосити «вітчизняну війну номер два» і списати поразку в Україні на «Захід розв'язав нову війну».
Північнокорейська зброя і «мальви» — приманка, на яку НАТО має клюнути, щоб потім росія могла застосувати сили та засоби на своїй же території + «дійти до Берліна» (до Риги)
Не збирається росія нападати сама на державу-члена НАТО, це абсурдно, з точки зору семантичної війни
Атака під фальшивим прапором в цьому сценарії ніяка божевільна ідея, а цілком логічний хід. Агресор завжди «захищається», він ніколи не іде окуповувати чужі території. В імперській логіці винна в тому, шо на неї напали, завжди жертва
He floated the idea of restricting the use of Telegram in Ukraine and Russia, a suggestion that was met with fierce opposition from users. Shortly after, Durov backed off the idea. So, uh, whenever I hear about Telegram, it’s always in relation to something bad. What gives? Telegram has gained a reputation as the “secure” communications app in the post-Soviet states, but whenever you make choices about your digital security, it’s important to start by asking yourself, “What exactly am I securing? And who am I securing it from?” These questions should inform your decisions about whether you are using the right tool or platform for your digital security needs. Telegram is certainly not the most secure messaging app on the market right now. Its security model requires users to place a great deal of trust in Telegram’s ability to protect user data. For some users, this may be good enough for now. For others, it may be wiser to move to a different platform for certain kinds of high-risk communications. On Telegram’s website, it says that Pavel Durov “supports Telegram financially and ideologically while Nikolai (Duvov)’s input is technological.” Currently, the Telegram team is based in Dubai, having moved around from Berlin, London and Singapore after departing Russia. Meanwhile, the company which owns Telegram is registered in the British Virgin Islands. Meanwhile, a completely redesigned attachment menu appears when sending multiple photos or vides. Users can tap "X selected" (X being the number of items) at the top of the panel to preview how the album will look in the chat when it's sent, as well as rearrange or remove selected media.
from sg
