Homo Technicus

Ніцше.

Ніцше відомий насамперед як ідеолог, і його ідейним рекомендаціям можна знайти багато застосовувань. Як би мені не хотілося розповісти про це детально, як би оминання багатьох важливих речей про Ніцше не було б катастрофічним спрощенням, у цьому пості я мушу зосередитися на головному для мене:

Ніцше уявив трансгуманістичну ціннісну систему, в якій би мені хотілося жити, і ніхто більше ніколи не зробив цього.

В усьому просторі усіх речей, що я коли-небудь уявляв, нема для мене нічого кращого, ніж розумні і добрі істоти, що здатні бути повноцінно щасливими і мають могутність богів, тобто здатність довільно маніпулювати реальністю згідно зі своєю волею. Утім, така могутність в руках істот поверхневих, аксіологічно нерозвинених, істот, що не відповідають моїм уявленням про гідне існування і гідне щастя… - я б хотів оминути цього. Хоча це все одно краще ніж просто водень і гелій.

І так, я кажу моїм уявленням, бо таке моє найбільш заповітне, найбільш значуще бажання. Я не вибачаюся за егоїзм, бо привабливість цього бажання для мене більша, ніж те, проти чого можна встояти, і я щиро, усім серцем, усіма найкращими частинами свого розуму, вважаю, що так було б краще для всіх.

І якби це найбільш заповітне, найбільш значуще бажання здійснилися б, якби супекластери галактик були перетворені на неосяжні та невимовні творіння розуму та sentience, якби світло волі сутностей, що мають кваліа, надало сенс холодній, байдужій і безглуздій реальності, якби ці сутності жили свої найбільш повноцінні, найбільш на всіх рівнях приємні життя, які насправді варто жити, то з якого ціннісного зерна проросле би це дерево? Я думаю, що це було б щось схоже на ціннісну систему, що розвилася з тієї, що описана Ніцше. Звичайно, ціннісна система невимовних мешканців суперкластерів була б настільки далека від системи Заратустри, як система Заратустри далека від цілей комахи, але саме з системи Заратустри могла б початися ця еволюція. Принаймні, я не бачу, з чого ще вона б могла початися.

Бо, які альтернативи? Гіпертрофований гедонізм у вигляді Гедоніуму чи пошук рішень для задачі зайнятого бобра? Розумні люди часто задають це питання: якби у нас була сила богів, що б ми могли зробити з цією силою, що насправді відповідала нашим справжнім уподобанням? Хіба не обираємо ми між катастрофічною примітивністю ролі мавпи з джином, що виконує бажання, та аморфною беззмістовністю ролі автоматичної протидії другому закону термодинаміки та колектора інформації?

На мою думку, є інший шлях - шлях величі, зростання, узгодження мета-вподобань та вподобань, реалізації тих бажань, які відповідають тим частинам мого мозку, сповненого конкуруючих частин, які я вважаю найбільш глибокими, найбільш фундаментальними аспектами моєї особистості та цілей.

Є версія трансгуманізму, що дозволяє розкрити те, що я вважаю найкращими рисами людей, і при цьому повністю узгоджена з кінцевим результатом трансгуманістичного розвитку, який зазвичай постулюється (тобто, щось типу "богоподібні істоти підкорили собі усю реальність на фундаментальному рівні"). Є альтернатива для тих, хто не хоче ані загинути короткочасною іскрою сентієнтного життя на Землі (це неминуче, якщо не йти шляхом сингулярності-трансгуманізму), ані перейти в Гедоніум, ані перетворити Всесвіт на суперкомп'ютер з абсолютно чужими для нас цілями та вподобаннями (це єдині інші альтернативи, запропоновані, якщо йти шляхом сингулярності-трансгуманізму).

Цю версію трансгуманізму і уявив колись Ніцше - можливо лише тінь її чи спотворене зображення, але інші уявили лише білий лист.

www.group-telegram.com/sg/homo_technicus.com/740

392 viewsedited  Oct 3, 2024 at 12:48

Ніцше.

Ніцше відомий насамперед як ідеолог, і його ідейним рекомендаціям можна знайти багато застосовувань. Як би мені не хотілося розповісти про це детально, як би оминання багатьох важливих речей про Ніцше не було б катастрофічним спрощенням, у цьому пості я мушу зосередитися на головному для мене:

Ніцше уявив трансгуманістичну ціннісну систему, в якій би мені хотілося жити, і ніхто більше ніколи не зробив цього.

В усьому просторі усіх речей, що я коли-небудь уявляв, нема для мене нічого кращого, ніж розумні і добрі істоти, що здатні бути повноцінно щасливими і мають могутність богів, тобто здатність довільно маніпулювати реальністю згідно зі своєю волею. Утім, така могутність в руках істот поверхневих, аксіологічно нерозвинених, істот, що не відповідають моїм уявленням про гідне існування і гідне щастя… - я б хотів оминути цього. Хоча це все одно краще ніж просто водень і гелій.

І так, я кажу моїм уявленням, бо таке моє найбільш заповітне, найбільш значуще бажання. Я не вибачаюся за егоїзм, бо привабливість цього бажання для мене більша, ніж те, проти чого можна встояти, і я щиро, усім серцем, усіма найкращими частинами свого розуму, вважаю, що так було б краще для всіх.

І якби це найбільш заповітне, найбільш значуще бажання здійснилися б, якби супекластери галактик були перетворені на неосяжні та невимовні творіння розуму та sentience, якби світло волі сутностей, що мають кваліа, надало сенс холодній, байдужій і безглуздій реальності, якби ці сутності жили свої найбільш повноцінні, найбільш на всіх рівнях приємні життя, які насправді варто жити, то з якого ціннісного зерна проросле би це дерево? Я думаю, що це було б щось схоже на ціннісну систему, що розвилася з тієї, що описана Ніцше. Звичайно, ціннісна система невимовних мешканців суперкластерів була б настільки далека від системи Заратустри, як система Заратустри далека від цілей комахи, але саме з системи Заратустри могла б початися ця еволюція. Принаймні, я не бачу, з чого ще вона б могла початися.

Бо, які альтернативи? Гіпертрофований гедонізм у вигляді Гедоніуму чи пошук рішень для задачі зайнятого бобра? Розумні люди часто задають це питання: якби у нас була сила богів, що б ми могли зробити з цією силою, що насправді відповідала нашим справжнім уподобанням? Хіба не обираємо ми між катастрофічною примітивністю ролі мавпи з джином, що виконує бажання, та аморфною беззмістовністю ролі автоматичної протидії другому закону термодинаміки та колектора інформації?

На мою думку, є інший шлях - шлях величі, зростання, узгодження мета-вподобань та вподобань, реалізації тих бажань, які відповідають тим частинам мого мозку, сповненого конкуруючих частин, які я вважаю найбільш глибокими, найбільш фундаментальними аспектами моєї особистості та цілей.

Є версія трансгуманізму, що дозволяє розкрити те, що я вважаю найкращими рисами людей, і при цьому повністю узгоджена з кінцевим результатом трансгуманістичного розвитку, який зазвичай постулюється (тобто, щось типу "богоподібні істоти підкорили собі усю реальність на фундаментальному рівні"). Є альтернатива для тих, хто не хоче ані загинути короткочасною іскрою сентієнтного життя на Землі (це неминуче, якщо не йти шляхом сингулярності-трансгуманізму), ані перейти в Гедоніум, ані перетворити Всесвіт на суперкомп'ютер з абсолютно чужими для нас цілями та вподобаннями (це єдині інші альтернативи, запропоновані, якщо йти шляхом сингулярності-трансгуманізму).

Цю версію трансгуманізму і уявив колись Ніцше - можливо лише тінь її чи спотворене зображення, але інші уявили лише білий лист.

BY Homo Technicus