group-telegram.com/styleOstyle/1164
Last Update:
Найперше дякую пані Яні за те, що поділилася уривком. Підпишіться на її прекрасний канал.
Тимчасом про сам уривок. Прочитав я його – і не можу сказати, що чогось не зрозумів, однак склалося химерне враження, буцім переді мною якась особлива українська мова, «українська мертвої долини». Де все ніби так, але трошечки не так.
Одразу скажу: це – не критика перекладу, а субʼєктивні враження і спекуляції пересічного читача, який не знає німецької, не тямить нічого у Вітґенштайні, але трохи знає українську і спокуси перекладу.
Так-от. Я зроблю припущення, а ви, товариство-німці-філософи, мене, коли що, поправте.
Припущення моє в тому, що цей переклад пробує держатися якомога тісніше до німецького оригіналу, властиво – німецького синтаксису.
Крім припущень, додам і дещо більш обґрунтовані речі: потішно, як переклад хоче звучати піднесено і витончено: от не можна ж дати слово «зáпросто», бо це – запрóсто. Треба дати «завиграшки». Хоч «завиграшки» передбачає вольовий субʼєкт, якому не треба докладати зусиль, щоб щось зробити, натомість коли говоримо про можливість такого-то сценарію / розвитку подій, то що це за воля і зусилля стоять за цими подіями, що треба вживати «завиграшки», а не «запросто»?
Окремий кумедний штришок (стосується не тільки до цього перекладу, а взагалі) – прекрасна афіксаційна квітка «допоки». «Доки» було б не досить, розумієм. Думаю, можна дати ще щось ваговитіше – Вітґенштайн же, не хрін з гори! – от, наприклад, «дорозпоки».
А так, читво мало б бути цікаве. Однозначно собі замовлю.
BY ВПРАВкИ ЗІ СТИЛЮ

Share with your friend now:
group-telegram.com/styleOstyle/1164