БпЛА обох сторін майже безальтернативно домінують над полем бою. Надривистий гул гвинтів став основною асоціацією наближення небезпеки, витіснивши свист снарядів та гуркіт бронетехніки. Проте, окрім асоціацій повністю змінилося й те, як виглядає атака та оборона сучасної війни. Спробую окреслити в цій серії постів загальні спостереження та перейти до більш вільних роздумів на тему.
1. Прихованість – це життя. Ключова характеристика позицій та переміщень між ними – те, щоб вони або перебування в них о/с, не були виявлені. Умови рельєфу відіграють особливу роль, адже навіть сточена посадка, від котрої залишився тільки рідкий кущ, вже є тим, що істотно прикриває переміщення піхоти. Маскувальні сітки, кікімори довели свою ефективність. Окремо варто відмітити накидки-пончо, нерухомі сигнатури, під якими хоч і не заховаєшся в чистому полі, але загубишся вночі в населених пунктах.
2. Лінія оборони розріджена. Позиції піхоти зводяться до поодиноких, переважно прихованих укриттів (підвали, бліндажі) на шляху очікуваних переміщень противника. Вогневі та спостережні можливості позицій значно знижені. Відповідно першочергова задача о/с на позиціях - це блокування переміщення по маршруту, на котрому вони розташовані. Себто о/с має зберігати пильність для запобігання блокування (і виявлення) власних позицій й підтримки зв'язку з командуванням, щоб вийти за наказом та зупинити вогнем противника, чим запобігти його втягуванню в укриття до нанесення ураження розрахунками БпЛА. Варто зазначити, що вогневі можливості наразі настільки обмежені, що перехід до контакту це вже скоріше крайній захід. В пріоритеті завжди ураження засобами.
3. Виходячи з п.2, фокус уваги повинен зосереджуватись на тому, щоб позицію було складно закидати гранатами чи завести всередину керований снаряд, а також на наявності резервних (та хибних) позицій, між якими можливе приховане переміщення, наприклад, через криту/затягнуту сіткою ділянку. Звісно ж, це завдання для Сил Підтримки на майбутні рубежі оборони, адже біля лінії зіткнення сильно не накопаєш.
4. Якщо робота засобів ураження сторін зрівняна, то піхота – зовсім інша справа. За цим показником противник явно кратно переважає. Важко говорити про всі ділянки, але я спостерігав щоденні спроби штурмів малими групами (2-4 о/с) в пішому порядку, інколи використовуючи легкий мото/автотранспорт. Противник, раніше небайдужий до епічних механізованих накатів, зараз експериментує та переважно працює малими групами: рухається по "сірому" та в "нельотну погоду" (міцний вітер, дощ), накопичується, активно маскується за допомогою пончо. Не дивлячись на те, що характер завдань ворожої піхоти досі залишається суїцидальним, а успіхи - посередніми, загальний обсяг втрат противника виглядає більш manageable, а якісь проміжні задачі виконуються навіть не зважаючи на переважно летальний результат: розвідуються шляхи підходів, ногами перевіряються ділянки на мінування, виявляються пусті та зайняті позиції СОУ. Після цього, наприклад, виявлені позиції вражаються, змушуючи відійти піхоту й перетворюючи ділянку на "сіру зону", в котру починає затягуватися противник. Ці ділянки можуть пустувати значний час, але через відсутність сил, котрі могли б провести зачистку, у ворога з'являється можливість там накопичитися. Частково це проблема логістики, котра симетрично кастрована в 5-10-кілометровій ділянці, але переважно - це кадровий голод, низька керованість та морально-психологічний стан піхоти СОУ.
БпЛА обох сторін майже безальтернативно домінують над полем бою. Надривистий гул гвинтів став основною асоціацією наближення небезпеки, витіснивши свист снарядів та гуркіт бронетехніки. Проте, окрім асоціацій повністю змінилося й те, як виглядає атака та оборона сучасної війни. Спробую окреслити в цій серії постів загальні спостереження та перейти до більш вільних роздумів на тему.
1. Прихованість – це життя. Ключова характеристика позицій та переміщень між ними – те, щоб вони або перебування в них о/с, не були виявлені. Умови рельєфу відіграють особливу роль, адже навіть сточена посадка, від котрої залишився тільки рідкий кущ, вже є тим, що істотно прикриває переміщення піхоти. Маскувальні сітки, кікімори довели свою ефективність. Окремо варто відмітити накидки-пончо, нерухомі сигнатури, під якими хоч і не заховаєшся в чистому полі, але загубишся вночі в населених пунктах.
2. Лінія оборони розріджена. Позиції піхоти зводяться до поодиноких, переважно прихованих укриттів (підвали, бліндажі) на шляху очікуваних переміщень противника. Вогневі та спостережні можливості позицій значно знижені. Відповідно першочергова задача о/с на позиціях - це блокування переміщення по маршруту, на котрому вони розташовані. Себто о/с має зберігати пильність для запобігання блокування (і виявлення) власних позицій й підтримки зв'язку з командуванням, щоб вийти за наказом та зупинити вогнем противника, чим запобігти його втягуванню в укриття до нанесення ураження розрахунками БпЛА. Варто зазначити, що вогневі можливості наразі настільки обмежені, що перехід до контакту це вже скоріше крайній захід. В пріоритеті завжди ураження засобами.
3. Виходячи з п.2, фокус уваги повинен зосереджуватись на тому, щоб позицію було складно закидати гранатами чи завести всередину керований снаряд, а також на наявності резервних (та хибних) позицій, між якими можливе приховане переміщення, наприклад, через криту/затягнуту сіткою ділянку. Звісно ж, це завдання для Сил Підтримки на майбутні рубежі оборони, адже біля лінії зіткнення сильно не накопаєш.
4. Якщо робота засобів ураження сторін зрівняна, то піхота – зовсім інша справа. За цим показником противник явно кратно переважає. Важко говорити про всі ділянки, але я спостерігав щоденні спроби штурмів малими групами (2-4 о/с) в пішому порядку, інколи використовуючи легкий мото/автотранспорт. Противник, раніше небайдужий до епічних механізованих накатів, зараз експериментує та переважно працює малими групами: рухається по "сірому" та в "нельотну погоду" (міцний вітер, дощ), накопичується, активно маскується за допомогою пончо. Не дивлячись на те, що характер завдань ворожої піхоти досі залишається суїцидальним, а успіхи - посередніми, загальний обсяг втрат противника виглядає більш manageable, а якісь проміжні задачі виконуються навіть не зважаючи на переважно летальний результат: розвідуються шляхи підходів, ногами перевіряються ділянки на мінування, виявляються пусті та зайняті позиції СОУ. Після цього, наприклад, виявлені позиції вражаються, змушуючи відійти піхоту й перетворюючи ділянку на "сіру зону", в котру починає затягуватися противник. Ці ділянки можуть пустувати значний час, але через відсутність сил, котрі могли б провести зачистку, у ворога з'являється можливість там накопичитися. Частково це проблема логістики, котра симетрично кастрована в 5-10-кілометровій ділянці, але переважно - це кадровий голод, низька керованість та морально-психологічний стан піхоти СОУ.
BY Vae Victis 🇺🇦✙
Warning: Undefined variable $i in /var/www/group-telegram/post.php on line 260
"Your messages about the movement of the enemy through the official chatbot … bring new trophies every day," the government agency tweeted. Telegram does offer end-to-end encrypted communications through Secret Chats, but this is not the default setting. Standard conversations use the MTProto method, enabling server-client encryption but with them stored on the server for ease-of-access. This makes using Telegram across multiple devices simple, but also means that the regular Telegram chats you’re having with folks are not as secure as you may believe. The account, "War on Fakes," was created on February 24, the same day Russian President Vladimir Putin announced a "special military operation" and troops began invading Ukraine. The page is rife with disinformation, according to The Atlantic Council's Digital Forensic Research Lab, which studies digital extremism and published a report examining the channel. Channels are not fully encrypted, end-to-end. All communications on a Telegram channel can be seen by anyone on the channel and are also visible to Telegram. Telegram may be asked by a government to hand over the communications from a channel. Telegram has a history of standing up to Russian government requests for data, but how comfortable you are relying on that history to predict future behavior is up to you. Because Telegram has this data, it may also be stolen by hackers or leaked by an internal employee. Pavel Durov, Telegram's CEO, is known as "the Russian Mark Zuckerberg," for co-founding VKontakte, which is Russian for "in touch," a Facebook imitator that became the country's most popular social networking site.
from tw
