Канал імені Леоніда Осики

У статті "Кінематограф" Андрія Ніковського у газеті "Рада", яку наводив вище, згадується приїзд зірки німого кіно (і можливо взагалі першої кінозірки) Макса Ліндера у Київ у грудні 1913 року:

"До Київа приїхав Макс Ліндер, найпопулярніша в світі людина. Не може бути сумніву, що й у Київі, як у Петербурзі та Москві, він матиме величезний успіх і на його гастролі посунуть масами кияне. Грішний чоловік, завжди я з задоволенням дивлюся на Макса Ліндера в кінематографі, бо він уміє розвеселити людину. Але на живого Макса Ліндера дивитися не піду і ніякого успіху йому живому не бажаю, бо йому місце тільки на екрані і ціна йому тільки 20 коп."

Після тріумфу у Петербурзі і Москві очікувалося, що гастролі "короля сміху" супроводжуватимуть натовпи і київської публіки, але та зустріла коміка, як заповідав критик Ніковський.

Харківська газета "Утро" вийшла зі знущальним дописом про цю оказію:

"Отже, Макс Ліндер, звеличений у столицях, зазнав катастрофи в провінції. У Києві «не оцінили» «велику» людину, «короля бідняків», за визначенням В. Дорошевича, який присвятив герою кінематографа захоплений гімн:

— Дорогу королю!

«Короля бідняків», «демократичного» артиста спіткало в Києві розчарування: публіка, ці провінціали, не полізли натовпом у цирк Нірро-Palace, не захотіли платити шалених грошей — вище «шаляпінських»! — за задоволення побачити «живого», «справжнього», непідробного Макса Ліндера — і гастроль довелося скасувати.

Вчора у київських газетах надруковано повідомлення про «загальнодоступну гастролю всесвітньовідомого живого Макса Ліндера», ціни знижено до 50 к., і «престиж» живого гастролера вже підірвано. Від четвертого квитка знизитися до 50 коп., — майже до кінематографічної ціни — це вже провал...

Очевидно, або провінція стільки відстала, що не зуміла зрозуміти геніального артиста, або наші столиці — і особливо «матушка Москва» — занадто перебільшили незліченні заслуги Макса перед мистецтвом.

І натовпу на київському вокзалі — цих дурних фізіономій, що зараз демонструються в кінематографі, — не було. І Макса Першого на руках не носили студенти і курсистки...

Кажуть, у Києві були для зустрічі найняті... безробітні... Що ж! Добре, що дали заробити нужденним...".

Повний текст статті російською у газеті "Утро" №2170 від 15.12.1913 у коментарях.

Telegram

Канал імені Леоніда Осики

Маючи підписку на libraria, замість думскролінгу намагаюсь (за наявності вільного часу) щось блессьорчити. Шукаю ось приклади української дореволюційної кінокритики.

Знайшов, що Андрій Ніковський під псевдонімом "Ан. Василько" одним з перших на сторінках…

www.group-telegram.com/tw/ex_dovzhenko.com/240

277 viewsex_Dovzhenko, Mar 22 at 16:00

У статті "Кінематограф" Андрія Ніковського у газеті "Рада", яку наводив вище, згадується приїзд зірки німого кіно (і можливо взагалі першої кінозірки) Макса Ліндера у Київ у грудні 1913 року:

"До Київа приїхав Макс Ліндер, найпопулярніша в світі людина. Не може бути сумніву, що й у Київі, як у Петербурзі та Москві, він матиме величезний успіх і на його гастролі посунуть масами кияне. Грішний чоловік, завжди я з задоволенням дивлюся на Макса Ліндера в кінематографі, бо він уміє розвеселити людину. Але на живого Макса Ліндера дивитися не піду і ніякого успіху йому живому не бажаю, бо йому місце тільки на екрані і ціна йому тільки 20 коп."

Після тріумфу у Петербурзі і Москві очікувалося, що гастролі "короля сміху" супроводжуватимуть натовпи і київської публіки, але та зустріла коміка, як заповідав критик Ніковський.

Харківська газета "Утро" вийшла зі знущальним дописом про цю оказію:

"Отже, Макс Ліндер, звеличений у столицях, зазнав катастрофи в провінції. У Києві «не оцінили» «велику» людину, «короля бідняків», за визначенням В. Дорошевича, який присвятив герою кінематографа захоплений гімн:

— Дорогу королю!

«Короля бідняків», «демократичного» артиста спіткало в Києві розчарування: публіка, ці провінціали, не полізли натовпом у цирк Нірро-Palace, не захотіли платити шалених грошей — вище «шаляпінських»! — за задоволення побачити «живого», «справжнього», непідробного Макса Ліндера — і гастроль довелося скасувати.

Вчора у київських газетах надруковано повідомлення про «загальнодоступну гастролю всесвітньовідомого живого Макса Ліндера», ціни знижено до 50 к., і «престиж» живого гастролера вже підірвано. Від четвертого квитка знизитися до 50 коп., — майже до кінематографічної ціни — це вже провал...

Очевидно, або провінція стільки відстала, що не зуміла зрозуміти геніального артиста, або наші столиці — і особливо «матушка Москва» — занадто перебільшили незліченні заслуги Макса перед мистецтвом.

І натовпу на київському вокзалі — цих дурних фізіономій, що зараз демонструються в кінематографі, — не було. І Макса Першого на руках не носили студенти і курсистки...

Кажуть, у Києві були для зустрічі найняті... безробітні... Що ж! Добре, що дали заробити нужденним...".

Повний текст статті російською у газеті "Утро" №2170 від 15.12.1913 у коментарях.

BY Канал імені Леоніда Осики