З вами Надєжда, і в ефірі рубрика «Як я прожив свій травень».

Була на Фарерських островах. Набила татухи Айвьор і всьому її гурту, дружинам барабанщика і клавішника.
Потім мене понесло на стародавній вікінгоський острів Бірка у Швеції. Бо тут позбиралися вікінги, різні автентичні татуювальники, вуглеходи та інші скажені люди. Бо що? Бо їм усім не вистачає українських народних пісень 🤌🏻

На фотках зображені суворі вікінгоські писки, шо співають: «сію-вію, сію-вію конопелечки»
Лагідна культурна експансія.

Спати біля курганів у палатці інтересно. Прокидаєшся од того, шо світ зітканий із паттернів, зроблених з різнокольорового проміння, котре перевʼязується при тобі на нові візерунки (і я, мєжду прочім, даже не сильно тут бухаю😁).

Народ просе сьогодні ше поспівать пісень. Усі погодились, шо при співі українського матеріалу всіх плющить в потужну синергію, котра робить щось неймовірне з простором. Шведи, норвежці, поляки, німці, еквадорець, ісландці, латвійці, іспанці, гаваєць, і Поліна, менеджер гурту Пирятин😀