Президент України подарував Президенту Сполучених Штатів ключку для гри в гольф, яку йому передав молодший сержант ЗСУ Костянтин Картавцев. Володимир Зеленський розповів, що воїн втратив ногу в перші місяці повномасштабного російського вторгнення, рятуючи побратимів.

Гольф став для Костянтина Картавцева частиною реабілітації та допоміг відновити рівновагу – фізичну й емоційну. Глава держави також показав відео, у якому Костянтин Картавцев звертається з проханням до Президента США допомогти Україні закінчити війну справедливим і тривалим миром.

Дональд Трамп прийняв подарунок і записав відео з подякою українському воїну за ключку, а також подарував Президенту України символічні ключі від Білого дому.

«Ок, ви боїтеся розширення НАТО і називаєте це причиною — ми почули. НАТО не розширюється, але двосторонні угоди про безпеку й оборону — це не Альянс. І якщо ви «чесно» на Алясці обіцяли не здійснювати повторного нападу, то чому вас мають непокоїти двосторонні договори Києва про безпеку й оборону, які не розширюють НАТО на схід, як ви того й хотіли?»

Чому Путін виступив на зустрічі з Трампом проти припинення вогню і запропонував альтернативу у вигляді підписання всеосяжної угоди про завершення війни?

Тобто мирного договору.

Тут є момент, який, як я звернув увагу, деякі упускають.

Припинення вогню можна організувати хоч від сьогодні на завтра, потрібен лише наказ, і далі все залежить від польових командирів — щоб вони його дотримувалися.

Припинення вогню може зупинити війну мало не клацанням пальців, якщо старші й польові командири обох сторін виконують домовленість.

Ну або, на крайній випадок, мінімізувати й звести насильство на фронті до реально можливого мінімуму.

Угода про мир же — це складний і тривалий процес, який може зайняти роки й навіть десятиліття.

Кілька прикладів навскидку:

• Єгипет і Ізраїль — припинення вогню в 1973 році, мирний договір у 1979 році — 6 років.

• Йорданія та Ізраїль — перемир’я в 1949 році, мирний договір у 1994 році — 45 років.

• Вірменія й Азербайджан — припинення вогню у 2020-му, мирний договір у 2025-му — 5 років.

• Північна і Південна Кореї — перемир’я в 1953 році (і то силами ООН, Китаю та КНДР, Південна нічого не підписувала), а мирного договору так і немає по сьогодні.

І можна продовжувати цей список далі, але логіка зрозуміла: мирний договір і завершення війни — це не курку на ринку купити, це довгий процес, який і на пів століття може розтягнутися.

І навіть його «швидкі» підписання — це 5 і більше років.

Путін, відмовляючись від першого етапу — власне зупинити саму війну, тобто припинення вогню, — пропонує перестрибнути всі етапи й одразу війну завершити миром.
А оскільки це довгий процес, то значить — колись там потім, у 2030 році, наприклад, а може й пізніше.

Поки не будуть вирішені «першопричини української кризи», наприклад.

Більше того, оскільки жодного припинення вогню не підписувалося, за ці роки можна не лише продовжувати бойові дії, але й постійно звинувачувати Україну у зриві тих самих мирних переговорів.

Мовляв, ми-то за мир, але от, наприклад, Київ зайняв наші території та міста — Запоріжжя, Херсон тощо.

Якщо Київ за мир і припинення війни, то чому тоді займає міста, які, згідно з Конституцією РФ, — це російські міста?

Значить, Київ не зацікавлений у мирі й хоче воювати.

А чому?

А тому, що не вирішені «першопричини української кризи».

Загалом, ви зрозуміли логіку: Путін, кажучи Трампу, що він проти припинення вогню, але за мир і завершення війни, по суті каже, що хоче і буде воювати далі.

До, власне, й укладання цього самого миру, тобто до капітуляції України.

Європейці, слідом за Києвом, це прекрасно розуміють, тому й наполягають саме на припиненні вогню.

А от що в голові в американської адміністрації — це вже добре питання (окрім бажання витягнути Росію з цієї війни, а саму війну — бодай якось, але заморозити).

Головне — ні в якому разі не сходити з цієї вимоги мінімум: повного припинення вогню і неприпустимості здачі будь-яких територій без бою (без бою взагалі нічого у цьому світі не віддається).

Все інше — пастка.