ВПРАВкИ ЗІ СТИЛЮ

Кухоль Вакха

Ми говоримо про колірну сліпоту й називаємо її вадою. Втім, завиграшки могла б існувати низка різних нахилів, жоден із яких не був би явно неповноцінним порівняно з іншим. — Подумай-но ще й про те, що людина може йти по життю так, що її колірну сліпоту не помічатимуть, аж допоки якась особлива нагода не оприявнить її.

Найперше дякую пані Яні за те, що поділилася уривком. Підпишіться на її прекрасний канал.

Тимчасом про сам уривок. Прочитав я його – і не можу сказати, що чогось не зрозумів, однак склалося химерне враження, буцім переді мною якась особлива українська мова, «українська мертвої долини». Де все ніби так, але трошечки не так.

Одразу скажу: це – не критика перекладу, а субʼєктивні враження і спекуляції пересічного читача, який не знає німецької, не тямить нічого у Вітґенштайні, але трохи знає українську і спокуси перекладу.

Так-от. Я зроблю припущення, а ви, товариство-німці-філософи, мене, коли що, поправте.

Припущення моє в тому, що цей переклад пробує держатися якомога тісніше до німецького оригіналу, властиво – німецького синтаксису.

Крім припущень, додам і дещо більш обґрунтовані речі: потішно, як переклад хоче звучати піднесено і витончено: от не можна ж дати слово «зáпросто», бо це – запрóсто. Треба дати «завиграшки». Хоч «завиграшки» передбачає вольовий субʼєкт, якому не треба докладати зусиль, щоб щось зробити, натомість коли говоримо про можливість такого-то сценарію / розвитку подій, то що це за воля і зусилля стоять за цими подіями, що треба вживати «завиграшки», а не «запросто»?

Окремий кумедний штришок (стосується не тільки до цього перекладу, а взагалі) – прекрасна афіксаційна квітка «допоки». «Доки» було б не досить, розумієм. Думаю, можна дати ще щось ваговитіше – Вітґенштайн же, не хрін з гори! – от, наприклад, «дорозпоки».

А так, читво мало б бути цікаве. Однозначно собі замовлю.

❤5👍1

www.group-telegram.com/us/styleOstyle.com/1164

875 viewsNazar Va, edited  May 20 at 07:39

Найперше дякую пані Яні за те, що поділилася уривком. Підпишіться на її прекрасний канал.

Тимчасом про сам уривок. Прочитав я його – і не можу сказати, що чогось не зрозумів, однак склалося химерне враження, буцім переді мною якась особлива українська мова, «українська мертвої долини». Де все ніби так, але трошечки не так.

Одразу скажу: це – не критика перекладу, а субʼєктивні враження і спекуляції пересічного читача, який не знає німецької, не тямить нічого у Вітґенштайні, але трохи знає українську і спокуси перекладу.

Так-от. Я зроблю припущення, а ви, товариство-німці-філософи, мене, коли що, поправте.

Припущення моє в тому, що цей переклад пробує держатися якомога тісніше до німецького оригіналу, властиво – німецького синтаксису.

Крім припущень, додам і дещо більш обґрунтовані речі: потішно, як переклад хоче звучати піднесено і витончено: от не можна ж дати слово «зáпросто», бо це – запрóсто. Треба дати «завиграшки». Хоч «завиграшки» передбачає вольовий субʼєкт, якому не треба докладати зусиль, щоб щось зробити, натомість коли говоримо про можливість такого-то сценарію / розвитку подій, то що це за воля і зусилля стоять за цими подіями, що треба вживати «завиграшки», а не «запросто»?

Окремий кумедний штришок (стосується не тільки до цього перекладу, а взагалі) – прекрасна афіксаційна квітка «допоки». «Доки» було б не досить, розумієм. Думаю, можна дати ще щось ваговитіше – Вітґенштайн же, не хрін з гори! – от, наприклад, «дорозпоки».

А так, читво мало б бути цікаве. Однозначно собі замовлю.

BY ВПРАВкИ ЗІ СТИЛЮ