Erbsenmuster та уніформа M-44
ЧАСТИНА 1

Erbsenmuster (в перекладі з німецької — «гороховий візерунок»), також відомий як Erbsentarn, є одним з останніх зразків камуфляжного одягу, розроблених та використаних підрозділами Waffen-SS у період Другої світової війни. Його вперше ввели у виробництво навесні 1944 року, і він став стандартним зразком односторонньої бойової форми до кінця війни.

У 1944 році німецька армія, зокрема війська СС, опинилися в умовах все зростаючого тиску з боку союзників. Постійне ведення бойових дій на кількох фронтах, стрімка втрата ресурсів та погіршення логістики вимагали не лише тактичних, а й матеріальних рішень. Однією з відповідей стало широке впровадження камуфляжної уніформи, зокрема нового типу – M-44 Drill Uniform, яка з’явилася на фронті офіційно 1 березня 1944 року.

Візерунок Erbsenmuster було створено у відповідь на потребу в універсальному камуфляжі, який підходив би для більшості кліматичних умов і типів ландшафту. Особливістю Erbsentarn було те, що на відміну від попередніх камуфляжів SS, які були реверсивними (двосторонніми), цей зразок мав лише одну сторону, що значно спрощувало виробництво та зменшувало витрати матеріалів.

Уперше ідея про те, щоб виготовляти повноцінну уніформу з камуфляжної тканини, була висловлена ще у 1941 році. Проте масове впровадження відбулося лише через три роки, коли економія ресурсів стала критично важливою. У листопаді 1941 року СС-групенфюрер Юттнер видав наказ про економію вовни й заміну її на інші матеріали, придатні для бойових умов. Це стало першим кроком на шляху до M-44.
До 1944 року виготовлення одягу з камуфляжного матеріалу було вже відпрацьованою практикою, особливо для курток-смоків. Проте нова форма мала бути не просто курткою — вона стала повноцінною уніформою, яка об'єднувала кілька елементів. Було вирішено припинити виробництво старих типів одягу, включаючи смоки з тканини HBT, і використовувати наявні запаси друкованої тканини для нової форми.

Попри свою функціональність та масовість, камуфляжна уніформа M-44 виявилася далеко не ідеальним виробом. Її швидке впровадження навесні 1944 року збіглося з наростаючими труднощами німецької воєнної промисловості. Критична нестача бавовни змусила виробників шукати альтернативні рішення — зокрема, використання віскози та штучних волокон. Такі тканини мали нижчу зносостійкість і значно гірше проявляли себе в польових умовах.
Волога легко проникала крізь матеріал, а сама уніформа, хоч і мала камуфляжне покриття, не забезпечувала належної теплоізоляції. У вологу погоду тканина втрачала форму, ставала важкою і холодною, що негативно позначалося на витривалості солдатів. Щоб хоч частково компенсувати ці недоліки, тканину обробляли спеціальним водовідштовхувальним складом — емульсією Peristol. Така обробка надавала уніформі певний захист, проте була тимчасовою і в умовах інтенсивної експлуатації швидко втрачала ефективність.

🦍 #WCS #Німеччина 🇩🇪

Erbsenmuster та уніформа M-44
ЧАСТИНА 2

Додатковим викликом стала непостійна якість друку камуфляжного малюнка. Тканини, виготовлені з різних сумішей, по-різному вбирали барвники, через що зразки уніформи могли суттєво відрізнятися за відтінками навіть у межах однієї партії. Усе це створювало хаос у стандартизації та призводило до плутанини на фронті, де зовнішній вигляд уніформи відігравав важливу роль у впізнаваності та маскуванні.

Одяг, який вироблявся з цієї тканини, включав:

- куртку типу Feldbluse,
- штани Keilhose,
- чохли на шоломи,
- літні сорочки,
- комбінезони Knochensack (особливо в десантних або танкових підрозділах).

Хоча Erbsentarn був одностороннім, він вважався придатним для носіння в будь-яку пору року, завдяки гармонійному поєднанню кольорів, що імітували природне середовище.

Дизайнером Erbsentarn був Йоганн Георг Отто Шик, художник та камуфляжний спеціаліст, який співпрацював з Waffen-SS протягом більшої частини війни. Йому також належить авторство інших камуфляжних візерунків, зокрема Platanenmuster та Eichenlaubmuster.

Основні кольори, використані у візерунку: світло-коричневий, темно-коричневий, зелений, оливково-зелений і чорний. Малюнок складався з дрібних крапок і плям, які нерівномірно покривали поверхню тканини, імітуючи природну текстуру листя, гілок і тіней.

Уніформа з Erbsentarn використовувалася виключно підрозділами Waffen-SS. Найчастіше її носили частини фронтової піхоти, включно з танкістами, розвідниками, підрозділами спеціального призначення. Цей камуфляж можна було побачити на фронтах у Франції, Нідерландах, Польщі, Угорщині та під час оборони Німеччини.

Після закінчення війни багато зразків одягу залишилися в обігу. Їх використовували як військові трофеї, а також неофіційно — різними групами, включно з партизанами та учасниками конфліктів у перші повоєнні роки. Деякі держави навіть запозичили або переробили візерунок. Наприклад, Австрія у 1950-х роках ввела власний камуфляж Fleckerlteppich, заснований на Erbsentarn.

Камуфляжна уніформа M-44 стала кульмінацією багаторічної еволюції у формуванні бойового спорядження СС. Вона з’явилася в найкритичніший момент війни, коли армія потребувала практичних, дешевих та масово вироблених рішень. Попри недоліки в якості, вона стала символом пізнього етапу війни — періоду, коли виживання та економія стали важливішими за стандарти.

🦍 #WCS #Німеччина 🇩🇪

Desert Night Camo «або скорочено DNC» - є одним із найнезвичніших та водночас найкороткочасніших експериментів американської армії у сфері маскування. Він був створений у період Холодної війни, коли активно розвивалися засоби нічного бачення, і США прагнули отримати перевагу над ймовірним противником у майбутніх конфліктах на Близькому Сході.

Основна ідея цього камуфляжу полягала не у класичному злитті з навколишнім середовищем, а у протидії технологіям. У 1980-х роках американські військові уважно стежили за розвитком радянських приладів нічного бачення. Їхня робота базувалася на підсиленні залишкового світла, через що силуети людей у полі зору ПНБ виглядали занадто контрастними та добре помітними. Щоб знизити ефективність цих приладів, і був розроблений спеціальний візерунок.

DNC складався з темно-зеленого фону, поверх якого наносилися сітчасті лінії світлішого відтінку. Цей малюнок створював ефект розбиття форми тіла на окремі сегменти, спотворюючи обриси силуету під час спостереження крізь радянську оптику. Вдень цей камуфляж виглядав доволі дивно, він нагадував радше комп’ютерну графіку або старий телевізійний шум, ніж традиційний пустельний малюнок. Саме через це DNC іноді називають "піжамою" армії США.

Вперше у великій кількості цей камуфляж застосували під час операції «Буря в пустелі» у 1991 році. Проте використовували його не як повсякденну форму, а у вигляді спеціальних накидок, які одягали поверх стандартної пустельної уніформи DBDU. Таким чином, DNC був допоміжним засобом, призначеним лише для нічних бойових дій.

Незважаючи на геніальність задуму, Desert Night Camouflage виявився малоефективним. Уже в перші роки стало зрозуміло, що розвиток приладів нічного бачення пішов значно далі, ніж розраховували автори проєкту. Нові радянські й американські ПНБ майже не реагували на візерунок і дозволяли бачити солдатів у DNC так само чітко, як і у звичайній формі. Тому камуфляж швидко втратив актуальність і був знятий з озброєння.

Сьогодні DNC сприймається радше як цікавий епізод в історії військового одягу, ніж як справді вдале рішення. Він не залишив помітного сліду у подальшому розвитку камуфляжів, проте став цінним колекційним зразком. Його унікальний зовнішній вигляд, обмежене застосування та асоціація з війною у Перській затоці роблять його популярним серед колекціонерів, реконструкторів та істориків військового спорядження.

🦍 #WCS #Прогрів

Відкриваємо передзамовлення на лонгсліви «Phantom Strike» в колаборації Bloodlust13 та Total Resistance Series.

Ціна: 1500uah.

- шовкодрук;
- 100% бавовна;
- класичний крій;
- стікери у комплекті.

Передзамовлення діє від сьогодні і до 24.09 (включно).

Для замовлення в Direct.

🦍 #Мерч

Нагадуємо, що передзамовлення триває.

Для зручності можете писати нам на сторінку для замовлень: @totalresmerch

🦍 #Мерч