«Шалений Макс: Нова надія» — саме так жартома можна описати фільм Spacehunter: Adventures in the Forbidden Zone(1983).
Наш головний герой — пілот-найманець Вольф. Його одяг затертий до дірок, а мешкає він на космічному кораблі, апаратура якого давно потребує заміни. Проте це не біда, бо він звик до такого життя — життя вільної людини. Тим паче поряд із ним завжди перебуває струнка напарниця-інженерка (щоправда, вона лише робот). Вольф — романтик-нахаба з відкритого космосу.
Пригоди починаються, коли герой отримує сигнал про допомогу: треба врятувати трьох жінок, які застрягли на планеті, спустошеній війнами та хворобами. Задачка непроста, але й нагороду обіцяють солідну, тож він береться до роботи. Після приземлення Вольфа зустрічають огидні зомбі, діти-мутанти з коктейлями Молотова, смертельні пастки й жорстокий тиран на ім’я Овердоґ — механізований лорд, який ватагує цим світом. Але не все так погано: дорогою Вольф знайомиться з дикою дівчиною-виживальницею Нікі, яка виявляється не менш нахабною, ніж він сам. І, вочевидь, лише об’єднавши зусилля, вони зможуть подолати цю випробувальну м’ясорубку.
Ця гримуча суміш працює на диво добре. На візуальному рівні стрічка вдало виділяється серед інших космічних пригод, натхненних «Зоряними війнами». І хоча подекуди помітно, що великого бюджету тут не було, декорації виглядають атмосферно та вигадливо, а сама планета прямо-таки випромінює небезпеку. Дизайн космічних кораблів і наземного транспорту має свій самобутній «пустельний» стиль, який вдало передає унікальний вайб брудної космо-баталії.
Проте головний козир фільму — його дикий дух пригод. Тут є все: герої-авантюристи, захопливі перестрілки, харизматичний головний злодій, пустельні пейзажі та навіть щіпка класичної ретро-фантастики. І хоча до логіки функціонування тутешнього світу можна поставити з десяток питань, фільм достатньо дуркуватий, аби ви зрозуміли, що робити цього не варто. Тож якщо ви фанат сай-фаю та радіоактивних пустель — «Космічний мисливець: Пригоди в забороненій зоні» точно заслуговує вашої уваги 💥
«Шалений Макс: Нова надія» — саме так жартома можна описати фільм Spacehunter: Adventures in the Forbidden Zone(1983).
Наш головний герой — пілот-найманець Вольф. Його одяг затертий до дірок, а мешкає він на космічному кораблі, апаратура якого давно потребує заміни. Проте це не біда, бо він звик до такого життя — життя вільної людини. Тим паче поряд із ним завжди перебуває струнка напарниця-інженерка (щоправда, вона лише робот). Вольф — романтик-нахаба з відкритого космосу.
Пригоди починаються, коли герой отримує сигнал про допомогу: треба врятувати трьох жінок, які застрягли на планеті, спустошеній війнами та хворобами. Задачка непроста, але й нагороду обіцяють солідну, тож він береться до роботи. Після приземлення Вольфа зустрічають огидні зомбі, діти-мутанти з коктейлями Молотова, смертельні пастки й жорстокий тиран на ім’я Овердоґ — механізований лорд, який ватагує цим світом. Але не все так погано: дорогою Вольф знайомиться з дикою дівчиною-виживальницею Нікі, яка виявляється не менш нахабною, ніж він сам. І, вочевидь, лише об’єднавши зусилля, вони зможуть подолати цю випробувальну м’ясорубку.
Ця гримуча суміш працює на диво добре. На візуальному рівні стрічка вдало виділяється серед інших космічних пригод, натхненних «Зоряними війнами». І хоча подекуди помітно, що великого бюджету тут не було, декорації виглядають атмосферно та вигадливо, а сама планета прямо-таки випромінює небезпеку. Дизайн космічних кораблів і наземного транспорту має свій самобутній «пустельний» стиль, який вдало передає унікальний вайб брудної космо-баталії.
Проте головний козир фільму — його дикий дух пригод. Тут є все: герої-авантюристи, захопливі перестрілки, харизматичний головний злодій, пустельні пейзажі та навіть щіпка класичної ретро-фантастики. І хоча до логіки функціонування тутешнього світу можна поставити з десяток питань, фільм достатньо дуркуватий, аби ви зрозуміли, що робити цього не варто. Тож якщо ви фанат сай-фаю та радіоактивних пустель — «Космічний мисливець: Пригоди в забороненій зоні» точно заслуговує вашої уваги 💥
Additionally, investors are often instructed to deposit monies into personal bank accounts of individuals who claim to represent a legitimate entity, and/or into an unrelated corporate account. To lend credence and to lure unsuspecting victims, perpetrators usually claim that their entity and/or the investment schemes are approved by financial authorities. The War on Fakes channel has repeatedly attempted to push conspiracies that footage from Ukraine is somehow being falsified. One post on the channel from February 24 claimed without evidence that a widely viewed photo of a Ukrainian woman injured in an airstrike in the city of Chuhuiv was doctored and that the woman was seen in a different photo days later without injuries. The post, which has over 600,000 views, also baselessly claimed that the woman's blood was actually makeup or grape juice. If you initiate a Secret Chat, however, then these communications are end-to-end encrypted and are tied to the device you are using. That means it’s less convenient to access them across multiple platforms, but you are at far less risk of snooping. Back in the day, Secret Chats received some praise from the EFF, but the fact that its standard system isn’t as secure earned it some criticism. If you’re looking for something that is considered more reliable by privacy advocates, then Signal is the EFF’s preferred platform, although that too is not without some caveats. In addition, Telegram's architecture limits the ability to slow the spread of false information: the lack of a central public feed, and the fact that comments are easily disabled in channels, reduce the space for public pushback. Official government accounts have also spread fake fact checks. An official Twitter account for the Russia diplomatic mission in Geneva shared a fake debunking video claiming without evidence that "Western and Ukrainian media are creating thousands of fake news on Russia every day." The video, which has amassed almost 30,000 views, offered a "how-to" spot misinformation.
from vn
