Юрій Богданов

Forwarded from Armchair General UA ✙

10 жовтня виповнюєтьс не лише 3 роки початку так званої "війни РФ із трансформаторами" тобто кампанії системних ударів по енергетичній інфраструктурі України як частини тотальної війни РФ щодо України. Про що ворог нагадав нам вкотре в ніч із 9 на 10 жовтня цього року.

10.10.2023 року тобто 2 роки тому угруповання РФ почало наступальну операцію із метою захоплення Авдіївки шляхом дій на флангових вклиненнях для перерізання ліній комунікацій.

Але новий наступ ворога в районі Авдіївки насправді фіксував більш масштабну тенденцію - те, що РФ після переходу до оборони в червні-вересні 2023 року вдалося знову заволодіти ініціативою на полі бою і на загал утримувати її через перевагу в живій силі (із подальшим нарощенням свого угруповання), вогневій могутності і відповідних технічно-тактичними адаптаціям (ключовими із яких стали масове використання КАБів, ударних БПЛА тактичної ланки і розвідувальних БПЛА оперативної ланки, інфільтрації малих піхотних груп).

Із того часу і по сьогодні ситуацію на фронті можна охарактеризути як "неспроможностість РФ перетворити локальні просування в класичні глибокі прориви української оборони при паралельній неспроможності Сил оборони України повністю стабілізувати ситуацію на лінії фронту". За усіх обєктивних і субєктивних обмежень Сили оборони України змушені реалізовувати на практиці єдино можливу воєнну стратегію "розмін територій на час при паралельній максимізації втрат ворога". А якщо по простому, то лінія фронту просідає на низці напрямків, але не обвалюється.

Якщо нічого особливо не зміниться із ввідними, то нас і далі чекає продовження відповідних тенденцій. Поки РФ матиме ресурси і не відчуватиме негативних наслідків від браку прогресу в переговорному процесі, то далі намагатиметься реалізувати апробовану в останні 2 роки відповідну воєнну стратегію.

Вилка опцій для окупанта Кремля це або пробувати далі реалізувати комплексну стратегію виснаження України (де значну хоча і не єдину роль грає динаміка лінії фронту) із метою створення передумов для диктату по параметрам врегулювання або ж за умови неспроможності реалізувати цей план "А" повернутися до опції "Б" в формі заморозки лінії фронту. В той час як Україна вже 2 роки діє в парадигмі "зробити все, щоб наша переговорна позиція не погіршилася до того рівня, де РФ змогла б диктувати умови врегулювання".

👍259💯47❤26😢21🙏15😁1

www.group-telegram.com/us/yb_ua.com/10801

10.7K viewsOct 10 at 13:14

10 жовтня виповнюєтьс не лише 3 роки початку так званої "війни РФ із трансформаторами" тобто кампанії системних ударів по енергетичній інфраструктурі України як частини тотальної війни РФ щодо України. Про що ворог нагадав нам вкотре в ніч із 9 на 10 жовтня цього року.

10.10.2023 року тобто 2 роки тому угруповання РФ почало наступальну операцію із метою захоплення Авдіївки шляхом дій на флангових вклиненнях для перерізання ліній комунікацій.

Але новий наступ ворога в районі Авдіївки насправді фіксував більш масштабну тенденцію - те, що РФ після переходу до оборони в червні-вересні 2023 року вдалося знову заволодіти ініціативою на полі бою і на загал утримувати її через перевагу в живій силі (із подальшим нарощенням свого угруповання), вогневій могутності і відповідних технічно-тактичними адаптаціям (ключовими із яких стали масове використання КАБів, ударних БПЛА тактичної ланки і розвідувальних БПЛА оперативної ланки, інфільтрації малих піхотних груп).

Із того часу і по сьогодні ситуацію на фронті можна охарактеризути як "неспроможностість РФ перетворити локальні просування в класичні глибокі прориви української оборони при паралельній неспроможності Сил оборони України повністю стабілізувати ситуацію на лінії фронту". За усіх обєктивних і субєктивних обмежень Сили оборони України змушені реалізовувати на практиці єдино можливу воєнну стратегію "розмін територій на час при паралельній максимізації втрат ворога". А якщо по простому, то лінія фронту просідає на низці напрямків, але не обвалюється.

Якщо нічого особливо не зміниться із ввідними, то нас і далі чекає продовження відповідних тенденцій. Поки РФ матиме ресурси і не відчуватиме негативних наслідків від браку прогресу в переговорному процесі, то далі намагатиметься реалізувати апробовану в останні 2 роки відповідну воєнну стратегію.

Вилка опцій для окупанта Кремля це або пробувати далі реалізувати комплексну стратегію виснаження України (де значну хоча і не єдину роль грає динаміка лінії фронту) із метою створення передумов для диктату по параметрам врегулювання або ж за умови неспроможності реалізувати цей план "А" повернутися до опції "Б" в формі заморозки лінії фронту. В той час як Україна вже 2 роки діє в парадигмі "зробити все, щоб наша переговорна позиція не погіршилася до того рівня, де РФ змогла б диктувати умови врегулювання".

BY Юрій Богданов