RPG Lab Gremlin

Більшість звітів з ігор надзвичайно нудні, особливо якщо це новелізація без коментарів та пояснень, що намагається опустити весь "метагейм" і описати лише той сюжет-результат, що стався на грі. Проте сама гра може бути до біса захопливою і напруженою, а самі учасники її будуть згадувати та обговорювати ще дуже довго.

Взагалі чув десь фразу, що розказувати комусь про ігрові події – це як розказувати про свої сни. В них ти можеш відчувати найнеймовірніші відчуття, справжні емоції і прокинутись в сльозах, а хто буде це слухати лише скаже: "Так ну дитячий майданчик, але совочок несправний, а потім нізвідки приходить поїзд, чел, ти взагалі в порядку?".

Ну і це зрозуміло, тому що за сучасними стандартами сюжети з ігор повний відстій. Хоча б тому, що для терпимого оповідання потрібно витратити хоча б декілька тижнів, щоб можна було з часом повертатись і переписувати початок, щоб персонажі діяли саме як треба і коли треба. А для спільної роботи потрібно стільки зусиль на зведення процесів, що спершу люди будуть лише один одному заважати.

Тому чисто сюжет, який ми отримали в результаті гри – це щось вторинне, навіть для всяких "сторігеймів", які по ідеї заточені на це. В той же Apocalypse World цікаво саме грати, і всі завчасно розуміють, що якщо тверезо оцінити, то сюжет буде просто "норм", в кращому випадку. Саме тому там всі складові там навмисно стандартні. А це значить, що навіть у всяких "наративних" іграх "розказування історії" знаходиться десь далеко, а в фокусі у нас щось інше.

Написав, мабуть, банальності, і що з цим робити незрозуміло, але щось після срачів в інтернеті нахлинуло.
#мюслі_вслух

www.group-telegram.com/it/rpg_lab_gremlin.com/355

603 viewsJan 21, 2024 at 14:20

Більшість звітів з ігор надзвичайно нудні, особливо якщо це новелізація без коментарів та пояснень, що намагається опустити весь "метагейм" і описати лише той сюжет-результат, що стався на грі. Проте сама гра може бути до біса захопливою і напруженою, а самі учасники її будуть згадувати та обговорювати ще дуже довго.

Взагалі чув десь фразу, що розказувати комусь про ігрові події – це як розказувати про свої сни. В них ти можеш відчувати найнеймовірніші відчуття, справжні емоції і прокинутись в сльозах, а хто буде це слухати лише скаже: "Так ну дитячий майданчик, але совочок несправний, а потім нізвідки приходить поїзд, чел, ти взагалі в порядку?".

Ну і це зрозуміло, тому що за сучасними стандартами сюжети з ігор повний відстій. Хоча б тому, що для терпимого оповідання потрібно витратити хоча б декілька тижнів, щоб можна було з часом повертатись і переписувати початок, щоб персонажі діяли саме як треба і коли треба. А для спільної роботи потрібно стільки зусиль на зведення процесів, що спершу люди будуть лише один одному заважати.

Тому чисто сюжет, який ми отримали в результаті гри – це щось вторинне, навіть для всяких "сторігеймів", які по ідеї заточені на це. В той же Apocalypse World цікаво саме грати, і всі завчасно розуміють, що якщо тверезо оцінити, то сюжет буде просто "норм", в кращому випадку. Саме тому там всі складові там навмисно стандартні. А це значить, що навіть у всяких "наративних" іграх "розказування історії" знаходиться десь далеко, а в фокусі у нас щось інше.

Написав, мабуть, банальності, і що з цим робити незрозуміло, але щось після срачів в інтернеті нахлинуло.
#мюслі_вслух

BY RPG Lab Gremlin