Літо купує книжки

​У ті доісторичні часи, коли я ще мав достатньо вільного часу, щоб бавитися словами в фейсбуці і читав коментарі про те, коли я вже напишу власну книжку, мені вистачало якогось крихітного, непомітного на перший погляд епізоду, з якого я міг щось витягнути, який мені вдавалося докрутити до якоїсь ширшої (але не більшої за середньостатистичний мій допис у цій соцмережі) історії.

Автору роману "Сімейство Нетаньягу" Джошуа Коену пощастило познайомитися і заприятелювати з старшим за нього на п'ятдесят років, але направду легендарним літературним критиком Гарольдом Блумом. Під час розмов з Блумом Джошуа Коен мав можливість насолоджуватися безміром його знань та досвіду, натомість переказував йому новини з літературного та видавничого світів, ділився плітками і щоразу сподівався, що Гарольд почне розповідати якісь історії з свого довгого,  наповненого цікавими людьми життя.

Є особлива пікантність в тому, коли читаєш книгу про батьків та братів теперішнього прем'єр-міністра Беньяміна Нетаньягу саме тоді, як ВПС Ізраїлю завдають ударів по Ірану, знищуючи його військових високопосадовців та ядерну програму — обома руками розгойдуючи маховик Судного Дня.

Гарольд Блум розповів Джошуа Коену, як одного разу він мав справу з таким собі ізраїльським істориком Бен-Ціоном Нетаньягу, який прагнув влаштуватися на роботу в університет. Батько нинішнього прем'єра Ізраїля прийшов на співбесіду з дружиною та трьома синами (середульший із яких згодом стане всіма знаним "Бібі"), які влаштували у кампусі такий безлад, що цей випадок перетворився на анекдот.

Джошуа Коен не наважився ввести у роман великого американського критика та його чудову дружину, тому більшість того, що описано в книзі — вигадка, але ж яка крута! Абищо не отримало б Пулітцера в 2022 році.

"Сімейство Нетаньягу" — книга смішна, але інтелектуальна. Деякі діалоги та вчинки персонажів виглядають максимально абсурдно, а кожного із представників сімейки Нетаньягу хочеться придушити. Інтроверти, як ото я, зайвий раз переконаються, що слова Сартра "пекло це інші" — зовсім не перебільшення.

Розділ про "титри" додає цій веселій "розповіді про незначний і, зрештою, навіть неістотний епізод в історії однієї дуже відомої родини" цікавого історичного тла, а сьогоднішні (поки що) дистанційні бойові дії між Ізраїлем та Іраном взагалі виглядають у контексті цього роману, як сцена після титрів у супергеройському кіно.

www.group-telegram.com/us/summereading.com/516

445 viewsedited  Jun 14 at 14:46

​У ті доісторичні часи, коли я ще мав достатньо вільного часу, щоб бавитися словами в фейсбуці і читав коментарі про те, коли я вже напишу власну книжку, мені вистачало якогось крихітного, непомітного на перший погляд епізоду, з якого я міг щось витягнути, який мені вдавалося докрутити до якоїсь ширшої (але не більшої за середньостатистичний мій допис у цій соцмережі) історії.

Автору роману "Сімейство Нетаньягу" Джошуа Коену пощастило познайомитися і заприятелювати з старшим за нього на п'ятдесят років, але направду легендарним літературним критиком Гарольдом Блумом. Під час розмов з Блумом Джошуа Коен мав можливість насолоджуватися безміром його знань та досвіду, натомість переказував йому новини з літературного та видавничого світів, ділився плітками і щоразу сподівався, що Гарольд почне розповідати якісь історії з свого довгого,  наповненого цікавими людьми життя.

Є особлива пікантність в тому, коли читаєш книгу про батьків та братів теперішнього прем'єр-міністра Беньяміна Нетаньягу саме тоді, як ВПС Ізраїлю завдають ударів по Ірану, знищуючи його військових високопосадовців та ядерну програму — обома руками розгойдуючи маховик Судного Дня.

Гарольд Блум розповів Джошуа Коену, як одного разу він мав справу з таким собі ізраїльським істориком Бен-Ціоном Нетаньягу, який прагнув влаштуватися на роботу в університет. Батько нинішнього прем'єра Ізраїля прийшов на співбесіду з дружиною та трьома синами (середульший із яких згодом стане всіма знаним "Бібі"), які влаштували у кампусі такий безлад, що цей випадок перетворився на анекдот.

Джошуа Коен не наважився ввести у роман великого американського критика та його чудову дружину, тому більшість того, що описано в книзі — вигадка, але ж яка крута! Абищо не отримало б Пулітцера в 2022 році.

"Сімейство Нетаньягу" — книга смішна, але інтелектуальна. Деякі діалоги та вчинки персонажів виглядають максимально абсурдно, а кожного із представників сімейки Нетаньягу хочеться придушити. Інтроверти, як ото я, зайвий раз переконаються, що слова Сартра "пекло це інші" — зовсім не перебільшення.

Розділ про "титри" додає цій веселій "розповіді про незначний і, зрештою, навіть неістотний епізод в історії однієї дуже відомої родини" цікавого історичного тла, а сьогоднішні (поки що) дистанційні бойові дії між Ізраїлем та Іраном взагалі виглядають у контексті цього роману, як сцена після титрів у супергеройському кіно.

BY Літо купує книжки