Коли самопрезентація превалює над реальною якістю.
Я робив кількамісячну паузу в користуванні інстаграмом аби покращити свою увагу та зменшити емоційну «завʼязаність» на спожитому контенті. Допомогло але є нюанси.
Після повернення в інстаграм задля відкриття збору (розкажу пізніше), я встиг подивитись на усе те, що бачив, як ззовні, так і зсередини маркетингу, дещо гострішим поглядом.
З появою і вкоріненням соцмереж у наших життях, в чималої кількості людей ніби зʼявляються кілька страшних ілюзій.
Перша — ототожнення себе і своєї соціальної маски. Акаунту, образу, рольової моделі. Все це певною мірою репрезентує нас, але лише частково і зі значними викривленнями на догоду читачу, ба навіть платформі, в межах якої ти свій цифровий портрет викладаєш.
Загалом, взаємодіючи з соціумом, ми також оперуємо наборами масок, покликаних бути адекватною реакцією на певні зовнішні стимуляції/тригери/обставини/ умови одним словом. І це жонглювання образами зазвичай не є усвідомленим.
Коли ми щось усвідомимо про себе, то обовʼязково накинемо на це бірку «добре» чи «погано», згідно з внутрішнім відчуттям правильного, і підганятимемо майбутню поведінку вже під цей новий образ. Уроборос.
Соцмережі лише дають цій мережі проявів і реакцій новий вимір і масштаб. Двадцять років тому важко було уявити аби пересічний Микола чи Олена з Вінниці, турбувалися про те, що думають про них такі ж буденні Оксани чи Романи з Тернополя. Тому що в них загалом було малувато шансів зустрітись і випадково завезти розмову з приводу колючих тем. Соцмережі дали таку змогу.
Дешевий лайковий дофамін, можливість миттєвої слави, популярності, збагачення, схвалення, ідеалізації…і звісно ж ненависть, тиск, порушення дорогоцінної приватності, спекуляції на паблісіті тощо. А також неминучість регуляції цієї сфери, становлення «цифрової етики» та наслідки, що за ними йдуть.
Загалом, можна було б вимкнути екран і на цьому всі проблеми закінчуються. Але ні. Все йде до того, що сказане й несказане, зроблене чи не зроблене вами в інтернеті (вимір публічний) тягнутиме наслідки аж до вашого приватного життя. І це також нормально. Адже відповідальність за свої слова і діяння це цілком логічна і необхідна річ. Але є але. Про це далі.
Друга ілюзія соцмереж виходить з першої. Ототожнення людини з її соціальною маскою роблять і споживачі контенту. Інші люди. Тільки для них це не просто контент, а ваше повноцінне віртуальне продовження. Інтернет дає можливість миттєвої реакції мас на будь-що. Наслідки часто також миттєві. Юридичні, фінансові, особисті.
І все це було б непогано аби не проблема номер три — накладена реальність. Маніпулятивна, неверифікована, сконструйована. Інтернет і соцмережі в особливості, дають технічні можливості задля конструювання нової реальності в головах мешканців павутини. Якщо вчора ти не вкрав ковбасу в магазині, це ще не означає, що ШІ не згенерує подібне відео, а мережа ботів і кілька куплених інфлюенсерів не зтригерять інших до віри в те, що ти ковбасний злодій-рецедивіст.
Це смішний приклад в вакуумі. Більш серйозні приклади ми бачимо щодня в соцмережах — політики, артисти, блогери, стрімери, будь-хто з «медійно вагомих» персоналій впливають на наше сприйняття реальності.
Казкові трансформації політиків з перевзування в повітрі, носи-флюгери креативного класу, що завжди відчуває звідки і куди дме вітер змін. Обман на обмані. І в цьому вимірі ілюзій є величезна проблема як з ідентифікацією хорошого і поганого, так і з відповідальністю. Все сказане досить сильно впливає на наше життя опосередковано та мені сьогодні хочеться поговорити про інше.
… Все це, друзі, лише немаленький нарис, що мав би окреслити ситуацію в загальному, аби я міг нарешті перейти до повноцінного розгляду «Проблеми номер чотири» — високооплачуваної ілюзії експертності.
Коли самопрезентація превалює над реальною якістю.
Я робив кількамісячну паузу в користуванні інстаграмом аби покращити свою увагу та зменшити емоційну «завʼязаність» на спожитому контенті. Допомогло але є нюанси.
Після повернення в інстаграм задля відкриття збору (розкажу пізніше), я встиг подивитись на усе те, що бачив, як ззовні, так і зсередини маркетингу, дещо гострішим поглядом.
З появою і вкоріненням соцмереж у наших життях, в чималої кількості людей ніби зʼявляються кілька страшних ілюзій.
Перша — ототожнення себе і своєї соціальної маски. Акаунту, образу, рольової моделі. Все це певною мірою репрезентує нас, але лише частково і зі значними викривленнями на догоду читачу, ба навіть платформі, в межах якої ти свій цифровий портрет викладаєш.
Загалом, взаємодіючи з соціумом, ми також оперуємо наборами масок, покликаних бути адекватною реакцією на певні зовнішні стимуляції/тригери/обставини/ умови одним словом. І це жонглювання образами зазвичай не є усвідомленим.
Коли ми щось усвідомимо про себе, то обовʼязково накинемо на це бірку «добре» чи «погано», згідно з внутрішнім відчуттям правильного, і підганятимемо майбутню поведінку вже під цей новий образ. Уроборос.
Соцмережі лише дають цій мережі проявів і реакцій новий вимір і масштаб. Двадцять років тому важко було уявити аби пересічний Микола чи Олена з Вінниці, турбувалися про те, що думають про них такі ж буденні Оксани чи Романи з Тернополя. Тому що в них загалом було малувато шансів зустрітись і випадково завезти розмову з приводу колючих тем. Соцмережі дали таку змогу.
Дешевий лайковий дофамін, можливість миттєвої слави, популярності, збагачення, схвалення, ідеалізації…і звісно ж ненависть, тиск, порушення дорогоцінної приватності, спекуляції на паблісіті тощо. А також неминучість регуляції цієї сфери, становлення «цифрової етики» та наслідки, що за ними йдуть.
Загалом, можна було б вимкнути екран і на цьому всі проблеми закінчуються. Але ні. Все йде до того, що сказане й несказане, зроблене чи не зроблене вами в інтернеті (вимір публічний) тягнутиме наслідки аж до вашого приватного життя. І це також нормально. Адже відповідальність за свої слова і діяння це цілком логічна і необхідна річ. Але є але. Про це далі.
Друга ілюзія соцмереж виходить з першої. Ототожнення людини з її соціальною маскою роблять і споживачі контенту. Інші люди. Тільки для них це не просто контент, а ваше повноцінне віртуальне продовження. Інтернет дає можливість миттєвої реакції мас на будь-що. Наслідки часто також миттєві. Юридичні, фінансові, особисті.
І все це було б непогано аби не проблема номер три — накладена реальність. Маніпулятивна, неверифікована, сконструйована. Інтернет і соцмережі в особливості, дають технічні можливості задля конструювання нової реальності в головах мешканців павутини. Якщо вчора ти не вкрав ковбасу в магазині, це ще не означає, що ШІ не згенерує подібне відео, а мережа ботів і кілька куплених інфлюенсерів не зтригерять інших до віри в те, що ти ковбасний злодій-рецедивіст.
Це смішний приклад в вакуумі. Більш серйозні приклади ми бачимо щодня в соцмережах — політики, артисти, блогери, стрімери, будь-хто з «медійно вагомих» персоналій впливають на наше сприйняття реальності.
Казкові трансформації політиків з перевзування в повітрі, носи-флюгери креативного класу, що завжди відчуває звідки і куди дме вітер змін. Обман на обмані. І в цьому вимірі ілюзій є величезна проблема як з ідентифікацією хорошого і поганого, так і з відповідальністю. Все сказане досить сильно впливає на наше життя опосередковано та мені сьогодні хочеться поговорити про інше.
… Все це, друзі, лише немаленький нарис, що мав би окреслити ситуацію в загальному, аби я міг нарешті перейти до повноцінного розгляду «Проблеми номер чотири» — високооплачуваної ілюзії експертності.
In this regard, Sebi collaborated with the Telecom Regulatory Authority of India (TRAI) to reduce the vulnerability of the securities market to manipulation through misuse of mass communication medium like bulk SMS. Since its launch in 2013, Telegram has grown from a simple messaging app to a broadcast network. Its user base isn’t as vast as WhatsApp’s, and its broadcast platform is a fraction the size of Twitter, but it’s nonetheless showing its use. While Telegram has been embroiled in controversy for much of its life, it has become a vital source of communication during the invasion of Ukraine. But, if all of this is new to you, let us explain, dear friends, what on Earth a Telegram is meant to be, and why you should, or should not, need to care. The SC urges the public to refer to the SC’s I nvestor Alert List before investing. The list contains details of unauthorised websites, investment products, companies and individuals. Members of the public who suspect that they have been approached by unauthorised firms or individuals offering schemes that promise unrealistic returns Lastly, the web previews of t.me links have been given a new look, adding chat backgrounds and design elements from the fully-features Telegram Web client. Just days after Russia invaded Ukraine, Durov wrote that Telegram was "increasingly becoming a source of unverified information," and he worried about the app being used to "incite ethnic hatred."
from ye
